У світі створюється чимало кількість різних моделей зброї. Одні зразки більшою мірою, інші – меншою, але все ж таки повторюють вже наявні моделі. Зустрічаються, щоправда, і такі, які важко наслідувати. Одна з таких рушниць, хоч і сконструйована ще в XIX столітті, але цілком гідна того, щоб говорити про неї і в XXI столітті. Це рушниця системи полковника Артуро Графа Хеєрена. Доступно ця зброя була тільки дуже багатим і високопосадовцям, наприклад, німецькому кайзеру. До речі, на одному з аукціонів «Крісті» гвинтівка Хеєрена калібру 7 мм Rem виробництва Hartmann&Weiss було продано за 15 тисяч фунтів стерлінгів. Для тих, кому така сума здається занадто великою, скажімо, що сьогодні є гвинтівки системи Хеєрена у простому виконанні і, відповідно, доступні (зрозуміло, далеко не всім) за ціною.

Ця зброя, яка і раніше зустрічалася рідко, є однозарядною гвинтівкою з затвором, що гойдається. Сьогодні, понад 120 років з моменту своєї появи, вона, як і раніше, виробляється малими серіями і вважається «виставковою» спортивно-мисливською зброєю. В англійському виданні 1969 року переліку стандартів (видавництва Франка де Хааса) на однозарядні рушниці про гвинтівку Хеєрена написано:

«З величезної кількості найрізноманітніших зразків однозарядних рушниць з затвором, що гойдається, вироблених в Європі та Америці, гвинтівка Хеєрена представляє найбільший інтерес через свій справді унікальний пристрій: малих розмірів і незвичайної конструкції затвора і ударно-спускового механізму».

І ось ще дивно: гвинтівка Хеєрена, яка сконструйована позаминулому столітті, повністю задовольняє сучасним вимогам безпеки. Важить вона (залежно від калібру) близько 2,4–2,9 кг. Для порівняння скажемо, що рушниця з відкидними стволами тих самих розмірів (60 см) має довжину 109 см, а самозарядна рушниця – від 115 до 119 см.

Для її заряджання необхідно натиснути на важіль засувки, розташований у внутрішній частині спускової скоби, і потягнути скобу вниз. Затвор, з'єднаний з нею, також йде вниз і звільняє лоток для заряджання. Одночасно зводиться курок. Після надсилання рукою патрона в патронник спускову скобу повертають у верхнє положення: зброя заряджена і стоїть на бойовому взводі. Для виробництва пострілу необхідно спочатку подати важіль курка, що знаходиться позаду спускового гачка, на кілька міліметрів вперед.

Якщо ж стрілець хоче спустити курок, необхідно сильно натиснути на важіль курка вперед і, притримуючи його великим пальцем, повільно відпустити, натиснувши одночасно на спусковий гачок. Це, щоправда, потребує деякого тренування. Для зведення курка перед пострілом необхідно великим пальцем різко подати важіль курка вперед. Гвинтівка зі зведеним курком стає на запобіжник, що блокує спусковий гачок.

Як у будь-якій конструкції, у гвинтівці Хеєрена є й недоліки. Справа в тому, що вона була створена під патрони, що споряджалися димним порохом, які розвивали відносно невеликий тиск (близько 3000 бар). Щоправда, надійна конструкція затвора дозволяє витримувати тиск сучасних набоїв типу «магнум» (близько 3500–3800 бар). Але вертикальний затвор, що рухається в затворній коробці, часто «клинить» при цьому так, що для його відкривання потрібно докласти значних зусиль.

Сучасні гвинтівки даної системи мають деякі конструктивні доробки. Так, наприклад, у зброї, що виробляється фірмою Outschar GmbH (м. Ферлах, Австрія), затвор рухається під невеликим кутом до коробки, що полегшує його відмикання. Одночасно пластинчасті пружини було замінено на сучасні – спіральні. Інший виробник гвинтівок Хеєрена – фірма Furtschegger з м. Куфштайн – робить їх із пружинами старого зразка. Натомість ствол гвинтівки не зазнав жодних змін: він має традиційну восьмигранну форму і виковується разом із основою мушки та ствольною планкою із цільної заготовки.

За словами майстра Вальтера Оучара, попит на ці гвинтівки останнім часом виріс, у тому числі через появу нових патронів 6×62R Freres, 6,5×65R Brenneke, 6,5×65RWS та 30R Blaser. Літера «R» у позначенні даних патронів означає наявність у гільзи країни, яка полегшує процес перезаряджання. Застосування нових патронів дозволило позбутися другої нестачі даної зброї, пов'язаної з роботою витягача. Нові гвинтівки виготовляються тепер під патрони, гільзи яких мають край.

Ця знаменита рушниця була сконструйована полковником Артуро Графом Хеєреном у Баден-Бадені. У цьому місті в арсеналі зберігається дерев'яний макет гвинтівки, виготовлений самим конструктором. Щоправда, вироблялася вона вже не в Баден-Бадені, а в Зулі, на підприємствах Стефана (пізніше – Макса) Гейма та Ернста Кернера.

18 жовтня 1947 року закінчився термін дії патенту. З цього часу виробництвом та продажем гвинтівок конструкції Хеєрена зайнялася фірма Glaser (м. Цюріх). Затвор та ударно-спусковий механізм для них виготовляла знаменита швейцарська фірма Омега. У 1960 році австрійська фірма Furtschegger з Куфштайна зайнялася виготовленням затворів та ударно-спускових механізмів, які постачалися потім у Ферлах фірмі Outschar. Конструктори фірм August Orechowsky та Outschar вносили свої зміни та покращували конструкцію гвинтівки.

Наведемо кілька цифр, які, безперечно, будуть цікаві. У період між першою та другою світовими війнами щорічно вироблялося близько 700 гвинтівок системи Хеєрена. З них 80–100 - фірмою Max Heym, 240 - Glaser та 350 - August Orechowsky.

Гвинтівка Хеєрена – гарна та зручна в обігу зброя. Це досягається рахунок малих розмірів коробки при стандартній довжині ствола. Нетрадиційна конструкція, чудовий зовнішній вигляд, оздоблення радують око, а якість виготовлення дозволяє стріляти з винятковою точністю.

RU: 'Винтовка Хеерена – оружие для кайзера